Прийнято вважати, що сучасні чоловіки не мають права проявляти слабкість і привселюдно заявляти про свої проблеми, особливо, якщо вони пов'язані із здоров'ям. У разі ж, коли справа стосується інтимної сфери і, зокрема, захворювань сечостатевої системи, переконати чоловіка, який страждає недугою, пройти медичне обстеження буває украй складно.

Порушення ерекції являється одним з частих симптомів сексуальних розладів у чоловіків. В останні роки цей вид патології виділяється у самостійну клінічну групу – еректильна дисфункція.

Еректи́льна дисфу́нкція або інакше імпотенція (лат. impotens — «статеве безсилля», «слабкість») — порушення статевої функції у чоловіків, що характеризується неспроможністю досягти та утримувати ерекцію статевого члена, достатню для проведення задовільного статевого акта більше одного місяця.

Фактори ризику

Сьогодні медики виділяють дві основні групи ризику для чоловіків, які схильні до розвитку еректильної дисфункції.

До першої з них відносяться люди з різними хронічними захворюваннями, серед яких: хвороби серцево-судинної системи, цукровий діабет, порушення ендокринної системи, розсіяний склероз, хвороба Паркінсона, серйозні черепно-мозкові травми.

Друга група включає чоловіків найбільш схильних до стресів, які постійно відчувають хронічну втому, недосипання, сильні психологічні навантаження. Окрім цього, до другої групи ризику відносяться представники сильної статі, які зловживають алкоголем, нікотином і наркотиками. Також до еректильної дисфункції схильні чоловіки, які тривалий час вживають лікарські препарати, що містять наркотичні речовини і антиандрогени.

Особливу групу складають пацієнті з еректильною дисфункцією після оперативних лікувань (аденомектомія, радикальна простатектомія).

Життя без еректильної дисфункції? Це можливо!

Слід зауважити, що на початкових стадіях еректильна дисфункція не має яскраво виражених симптомів, і визначити розвиток імпотенції можна лише в результаті медичного обстеження.

Тому чоловікам, особливо після 40 років, дуже важливо регулярно консультуватися з фахівцями і хоч би раз на рік проходити огляд у спеціаліста, щоб своєчасно діагностувати хворобу.

Тож чим раніше буде виявлена недуга і призначено лікування, тим більше у пацієнта шансів не лише уникнути подальшого розвитку імпотенції, але і зберегти своє чоловіче здоров’я.